ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОПОНІМІВ РІДНОГО КРАЮ У КАЇРСЬКІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ І-ІІІ СТУПЕЕНІВ

Алла Солодовник

  Сьогодні одним з найважливіших суспільних завдань стає морально-патріотичне виховання підростаючого покоління. Знання свого краю, його минулого й сьогодення необхідно для безпосередньої участі в його перетворенні, оскільки рідний край — жива, діяльна частка великого світу.  Краєзнавство сприяє вихованню патріотизму, любові до рідного краю, формуванню суспільної свідомості. Проведення краєзнавчої роботи може включати різноманітні форми і методи навчання, зорієнтовані на поглиблене вивчення краєзнавчих об'єктів учнями. Серед них велика роль відводиться вивченню географічних назв. Саме топоніми, за умовою наукового підходу до їх вивчення, здатні надати багато відомостей про минулі історичні епохи, географічні типи господарювання й процеси опанування українським народом геопростору.

  Вивчення походження місцевих назв дає можливість чіткіше уявити складні взаємовідносини і взаємозв'язки людини та природи. Географічні назви нерідко допомагають пояснити особливості історичного минулого тієї чи іншої території, її природи, господарства,  населення та його етнічних особливостей.

    Процес розвитку топонімічних досліджень в Україні має власну історію. Зокрема, найширшого розвитку топонімічні дослідження отримали з середині  ХХ ст., хоч перші спроби осмислення накопиченого топонімічного матеріалу сягають ще античних часів. Наукових рис топоніміка набула завдяки таким видатним географам, як Л.С. Берг, В.П. Семенов-Тян-Шанський, П.А. Тутковський та ін. Серед класиків сучасної української топоніміки слід назвати С.Д. Бабишіна, Ю.О. Карпенка, Є.С. Отіна, О.С. Стрижака, К.К. Цілуйка, Є.М. Черняхівську, М.Т. Янко тощо. Заслуговують уваги праці, виконані Р.Р. Абкадировим, Л.Л. Василюк, Л.І. Зеленською, Н.Б. Тарановою тощо. Також дослідженням топонімії України займалися й російські та білоруські дослідники – фундатори сучасної топоніміки В.А. Жучкевич, Е.М. Мурзаєв, В.А. Ніконов, Є.М. Поспєлов, В. Ташицький тощо. Отже, вивчення топонімічної системи України має вже досить багатий досвід.

       Топоніміка включає такі поняття:

1) гідроніми (назви річок, озер, колодязів і т.д.);

2) фоніми (назви курганів);

3) ойконіми (назви населених пунктів);

4) спелеоніми (назви печер, скельних навісів);

5) ороніми (назви хребтів, гір, долин, ярів, впадин і ущелин);

6) хороніми (назви країв і країн).

    Проте в краєзнавстві виникає потреба детальнішої класифікації географічних назв. Серед гідронімів можуть виділятися:

·        лімноніми (назви озер),  

·        потамоніми (назви річок),

·         гелоніми (назви боліт).

Серед ойконімів виділяються

·        полісоніми (назви міст).

·        умістах можуть існувати агороніми (назви площ),

·        годоніми (назви вулиць),

·         ергоніми (назви підприємств) та ін.

    Для топоніміки характерні свої специфічні методи досліджень. Основну роль відіграють польові дослідження, збір первинного матеріалу, виявлення природних, історичних і етнографічних особливостей певного регіону, особливостей, які визначають своєрідність топонімів.

   Топоніміка використовує методи, які притаманні історичній науці: роботу з архівними матеріалами, аналіз письмових джерел. На службу топоніміці поставлені методи, які властиві географічній науці: картографічний, просторово-порівняльний та інші.

   Велике значення має етимологія географічних назв, тобто пояснення їхнього походження, усвідомлення первинного змісту назви того чи іншого об'єкта.

  У Каїрській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. з метою поглиблення і розширення знань про  свій рідний край введено курс за вибором «Географія Горностаївщини», де учні 9-х класів мають можливість отримати нові знання та навички.    Один з важливих напрямків роботи  — дослідження топоніміки свого району і села.Розкриття географічних назв викликає великий інтерес в учнів. Збирання топонімічного матеріалу потребує великої і кропіткої роботи, яка передбачає записи всіх найменувань, виявлення їх зміни, визначення неофіційних назв, якщо вони є; пояснення їх походження, з'ясування їх змісту, складання коротких довідок про географічні об'єкти.

   Для топонімічних досліджень учні користуються географічною картою, архівними та літературним матеріалами, офіційними довідковими джерелами.

Аналіз назв населених пунктів Горностаївського  району був проведений з урахуванням класифікації ойконімів, яка складена ГоробецьА.Я.  Розглянемо цю класифікацію більш детально.

До ойконімів природного походженняналежать наступні: Зелений Під, Червона Поляна, Ясна Поляна,  Горностаївка, Дубівка.

  До ойконімів економічного(господарського) походженняналежать

наступні: Заводівка, Лопатки.

До ойконімів соціального походження відносяться:

а) антропоніми:

           — від прізвищ ,імен перших поселенців, колишніх власників земель: Антонівка, Василівка, Костянтинівка, Маринське, Миколаївка, Ольгине, Софіївка.

— від прізвищ політичних, військових і громадських діячів, визначних людей краю: Кочубеївка.

б) меморіальні:

  — на честь історичних подій: Козачі Лагері, Червоноармійське, Запорізьке.

в) ідеологічні і символічні: Красне, Зірка.

г) емоційні: Славне, Братолюбівка, Червоноблагодатне

д) релігійні:Велика Благовіщенка.

Вторинні (перенесені) ойконіми: Нова Благовіщенка, Нові Олешки, Новоєлизаветівка, Старолук’янівка.

     Деякі населені пункти поміняли свої назви. Це стосується колишніх німецькиї поселень Ольгине (Нейкарлсруе), Маринське(Марієнфельд), Кочубеївка (Нейкрон або Ней Крон), а також с.Славне, яке раніше мало назву Новоолександрівка.

   Краєзнавчі дослідження, проведені у межах села Каїри, виявили багато цікавого в походженні географічних назв. У першу чергу це стосується назви самого села. Тривалий час існувала версія про те, що назва пов’язана з іменем козака Каїра, який був засновником села. Слово «каїр» походить від турецького і кримсько-татарського «дрібний пісок», «відміль», тому версія козацького походження назви села дуже сумнівна. До будівництва Каховської ГЕС і Каховського водосховища село знаходилося на лівому березі Дніпра, покритому пойменними лісами (плавнями), де росла вологолюбива рослина аїр або татарське зілля.За версією працівників краєзнавчого музею саме зарості аїру могли дати назву нашому селу.

    На окраїні села розташовані Кутареві могили, це один із фонімів (назва географічного об’єкту пов’язана з назвами курганів). Кутареві могили – це група скіфських та сарматських курганів, які за віком —  ровесники єгипетських пірамід.

   До оронімів належать назви балок: Мерзляк, Широка, Каїрська.

   Назви вулиць села (годоніми) теж несуть у собі інформацію про природу, історію та господарську діяльність його жителів. Так, назви вулиць Шкільна, Лікарняна, Рибальська, Колгоспна, Спеціалістів, Будівельників характеризують соціальну структуру Каїр. З історичними постатями пов’язані назви вулиць Калініна, Леніна, Чапаєва, Шевченка, Щорса. На особливості природних умов указують  назви вулиць  Степова, Зелена, Піщана, Набережна, а на  значні події в історії – 40 років Перемоги, 60 років комсомолу, Новоселів.

    Старожили села розказали про колишні назви різних частин села, які є неофіційними, але використовувалися тривалий час його мешканцями для визначення «адреси», адже  село має протяжність більше восьми кілометрів.Це Хрещата, Мушкара, Балабонівка, Вокзал. Назви, пов’язані з розташуванням: ближче до центру – Хрещата, найвіддаленіша частина – Вокзал, Балабонівка- по найпоширенішому прізвищу жителів цієї частини села.

   Ще багато таємниць несуть у собі географічні назви нашого села та району.

Будь-яка з них має своє значення, переважна більшість їх виникла стихійно, проте зовсім невипадково: беззмістовних топонімів немає, є топоніми не досліджені.

Література

1.     Дяченко В.Д. Про назви населених пунктів України етнічного походження. Питання топонімики та ономастики. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962

2.     Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. К.: Голов, ред. УРЕ, 1957-1979. — 26 т.

3.     Лобода В.В. Давньоруські традиції в топонімії Південної України // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов'янських мовах. — К.: Наук. думка, 1986.

4.     Посацька-Черняхівська Є.М. Географічні назви, пов'язані з іменами людей, їх прізвищами і прізвиськами // Мовознавство. — К., 1957. — Т. 14

5.     Стрижак О.С. Про що розповідають географічні назви. — К.: Наук. думка, 1967.

6.     Стрижак О.С. Назви річок Запоріжжя і Херсонщини. — К., 1967.

7.     Шилов Ю. Як прочитати причорноморські кургани // Всесвіт. — 1989. — № 3.